А було всьо о таково: в далекім 2015 році Божім сі зародила така ідея! І ідея сі зародила в каждій окремій нашій голові, та пан Біг покерував так, же в той час ми сі здибали і… і так на той світ сі з`явились перші “Батяри на роверах”!
6-го мая 2015 року, після майже сторічного перепочинку, львівські вулиці знову почули калатання старих роверів, цокання обцасів ладних кобіт та голосне “Тіко ві Львові!”, що вкотре набуло нового змісту!
Марить машиною часу, щоб пожити у вікторіанській епосі. Любит сі катати між Льондонами та Берлінами, але її серце належить тільки місту Лева! Крутіт педалі - їдемо далі!
Завше мріяла шпацерувати в одежі цієї епохи по площі Ринок. На тій мрії і долучилась до створення «Батярів на роверах». Таке мусіло бути ві Львові! Мій дідусь живий свідок тогочасних батярів, є при нім і знимки, і оповідки з далеких 30-40-их років минулого сторіччя.
Його знає каждий пес, а він знайомий з каждим батяром ві Львові. «Хто гарних панєнок так кохати вміє? Хто разом з колєгою пара-цвай? Для кого сонце в небі і світе, і гріє? Хто як вже сі здибали, то наливай?» (с)
Той не дивно, бо той фацет спит і видит но одні ровери! В хаті ровери, на роботі ровери, з хати на роботу тоже на ровері! Дасть пан Бог йому многая літа і в процесі еволюції, в нього відростут педалі замість мештів!